This 2021 Report from JurFem (Report on the results of judicial practice “On the application of the Council of Europe Convention on preventing and combating violence against women and domestic violence (Istanbul Convention)”) contains analyzes courts’ application of the Council of Europe Convention on Preventing and Combating Violence Against Women and Domestic Violence (“Istanbul Convention”) in domestic violence cases delivered before the Convention’s ratification by Ukraine on June 20, 2022. After Ukraine criminalized domestic violence, judges started routinely citing provisions of the Istanbul Convention both in civil cases on the issuing of restraining orders and in criminal cases involving prosecution of domestic violence offenders. The experts draw attention to the fact that in 100% of the analyzed cases, the offenders were male. In 50% of the cases, the courts’ reference to the Istanbul Convention was perfunctory (that is, without attribution to specific legal relations and circumstances of the cases). At the same time, it should be noted that the courts citing the Istanbul Convention were generally doing so for one of the following two reasons: (i) to justify their position regarding the broad interpretation of the concept of "crimes involving domestic violence" (this means that the domestic violence label may apply to various types of crimes as long as the crime is committed within a family, in one’s place of residence, against relatives, against a former or current spouse, or against another person who lived with the offender as a family without familial or marital relations with the offender); or (ii) to determine fair punishment for the offender, which would not only correct his behavior but also prevent a recurrence of such offenses in the future.
Цей звіт за 2021 рік містить аналіз застосування судами Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами ("Стамбульська конвенція") у справах про домашнє насильство, розглянутих до ратифікації Конвенції Україною 20 червня 2022 року. Після того, як Україна криміналізувала домашнє насильство, судді почали регулярно посилатися на положення Стамбульської конвенції як у цивільних справах про видачу обмежувального припису, так і в кримінальних справах, пов'язаних із притягненням до відповідальності осіб, які вчинили домашнє насильство. Експерти звертають увагу на те, що у 100% проаналізованих справ кривдниками були чоловіки. У 50% випадків посилання судів на Стамбульську конвенцію було перфузивним (тобто без прив'язки до конкретних правовідносин та обставин справ). Водночас слід зазначити, що суди, які посилалися на Стамбульську конвенцію, як правило, робили це з однієї з наступних двох причин: (i) обґрунтувати свою позицію щодо широкого тлумачення поняття "злочини, пов'язані з домашнім насильством" (це означає, що ярлик домашнього насильства може застосовуватися до різних видів злочинів за умови, що злочин вчиняється в сім'ї, за місцем проживання, щодо родичів, колишнього чи теперішнього подружжя або іншої особи, яка проживала з кривдником однією сім'єю, але не перебувала з ним у родинних чи шлюбних відносинах); або (ii) визначити справедливе покарання для кривдника, яке не лише виправить його поведінку, але й запобігатиме повторенню подібних правопорушень у майбутньому.