The applicant was registered as a boy at birth in Ukraine, with a male name. Throughout the decision, the European Court of Human Rights (“ECtHR”) referred to the applicant with male pronouns with which the applicant does not identify. This summary will use female pronouns in line with the applicant’s identity. According to the applicant, she never identified with the assigned male gender. She was diagnosed with Klinefelter syndrome (mosaic form), hypergonadotropic hypogonadism (diminished functional activity of the testes), bilateral cryptorchidism (undescended testes), and intersexualism. The applicant requested that the Civil Status Registration Office amend her birth certificate from “male” to “female,” which was rejected in the absence of a medical certificate proving that she had undergone gender reassignment procedures. The applicant challenged that refusal before the courts. She argued that the statutory rules on changing, renewing or annulling civil status registration records provided the possibility of changing one’s civil records following gender reassignment/correction. Under the legislation in force, however, seeking the legal reassignment of one’s gender was possible only in cases of transsexualism. The domestic courts found against the applicant, noting that the legislation provided that civil status records of transsexual persons could be changed following gender reassignment/correction but did not cover the situation of intersex people. However, the court held that it remained open for the applicant to seek a judicial decision acknowledging that her gender had been erroneously defined as male at birth. Accordingly, her identity documents could be subsequently altered on those grounds. The applicant complained to the ECtHR on the grounds that there was no procedure in Ukraine allowing intersex people to change their gender and name records according to their self-identification and that she had suffered discrimination in the enjoyment of her rights under European Convention on Human Rights (“ECHR”) for being an intersex person, relying on Articles 8, 13, and 14 of the ECHR. The ECtHR noted that the applicant did not exhaust domestic remedies; namely, she had not embarked on the route suggested by the domestic courts. In the absence of legal provisions explicitly covering intersex people, she had not considered basing her claim on the Rules “as on changing, renewing or annulling civil status registration records” the domestic court guided her. Overall, the ECtHR considered there was no reason for the applicant to insist on the absence of a legal mechanism instead of trying the one suggested by the administrative court, which could not be regarded as obviously futile. The complaint was therefore inadmissible.
При народженні (в Україні) Заявник була зареєстрована як хлопчик з чоловічим ім'ям. В рішенні ЄСПЛ звертався до заявника з чоловічими займенниками, з якими вона себе не ідентифікується. У цьому резюме будуть використовуватися жіночі займенники відповідно до ідентифікації заявника. Заявник ніколи не ідентифікувалась з призначеною їй чоловічою статтю. В неї була встановлено діагноз Клайнфельтера (мозаїчна форма), гіпергонадотропний гіпогонадизм (знижена функціональна активність яєчників) та білатеральний крипторхідизм (неопущення яєчок) і інтерсексуальність. Заявник звернулась до Органу реєстрації цивільного стану з проханням змінити свою стать у свідоцтві про народження з "чоловічого" на "жіноче", що було відхилено через відсутність медичного свідоцтва, яке б довело, що вона пройшла процедури зміни статі. Заявник оскаржила цю відмову в суді. Вона стверджувала, що законодавчі правила щодо зміни, оновлення або анулювання записів про реєстрацію цивільного стану передбачають можливість зміни власних громадянських записів після зміни/корекції статі. Однак, згідно з чинним законодавством, юридична зміна статі була можлива лише у випадку транссексуальності. Національні суди вирішили справу не на користь заявника, зауваживши, що законодавство передбачало, що записи про громадянський стан транссексуальних осіб можна було змінити після зміни/корекції статі, але не охоплювало ситуацію інтерсексуальних осіб. Однак суд постановив, що заявник може звернутися до суду з позовом про визнання того, що її стать при народженні була помилково визначена як чоловіча. Відповідно, її документи, що посвідчують особу, могли бути подальше змінені з цих підстав. Заявник скаржився до Європейського суду з прав людини з тим, що в Україні відсутня процедура, яка дозволяла б інтерсексуальним особам змінювати свої записи про стать та ім'я відповідно до їх самоідентифікації, і що вона страждав від дискримінації у користуванні своїми правами згідно з Конвенцією про права людини за те, що вона є інтерсексуальною особою, поклавшись на статті 8, 13 та 14 Конвенції. ЄСПЛ відзначив, що заявник не вичерпала внутрішні засоби правового захисту; зокрема, вона не скористалась варіантом, який пропонували національні суди. У відсутності правових положень, які явно охоплювали б інтерсексуальних осіб, вона не розглядала можливість засновувати свій позов на Правилах "про зміну, оновлення або анулювання записів про реєстрацію цивільного стану", як національний суд скерував її. Загалом, ЄСПЛ вважав, що немає підстав для того, щоб заявник наполягала на відсутності правового механізму, замість спроби використати той, який пропонував адміністративний суд, що не може розглядатися як очевидно марною. Скарга була відхилена.