Women and Justice: Keywords

Legislation

Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (No. 2227-VII) (2017)

Abortion and reproductive health rights, Forced sterilization, Gender discrimination, International law, Sexual violence and rape

У грудні 2017 року до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України були внесені зміни, що містять положення Конвенції Ради Європи «Про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з ними» (Стамбульська конвенція), ухваленої у 2011 році. Внаслідок цих змін статтю 134 Кримінального кодексу України, яка передбачає кримінальну відповідальність за незаконне проведення аборту (проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти; примус до проведення аборту без добровільної згоди потерпілої), було змінено, в частині посилення відповідальності за це небезпечне злочинне діяння (тобто тепер незаконний аборт карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 100 до 240 годин, або виправними роботами за на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк). Також криміналізовано примус до аборту без добровільної згоди потерпілої, а також примусову стерилізацію без добровільної згоди потерпілої особи. Змінено статті, які передбачають кримінальну відповідальність за зґвалтування та сексуальне насильство. Зокрема, зґвалтування (тобто вчинення статевих дій, пов’язаних із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи за допомогою статевих органів або будь-якого іншого предмета без добровільної згоди потерпілої особи) карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років, а також сексуальне насильство (не пов'язане з проникненням в тіло іншої особи без добровільної згоди потерпілої особи) карається позбавленням волі на строк до п'яти років. Примітка: Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.

Domestic and intimate partner violence, Forced and early marriage, Gender discrimination, Gender-based violence in general, International law

The Criminal and Criminal Procedural Codes of Ukraine were amended in December 2017 to adopt provisions of the Council of Europe Convention on Preventing and Combating Violence against Women and Domestic Violence (Istanbul Convention). As a result of these amendments, new dangerous acts were criminalized. For example, Article 151-2 supplemented the special part of the Criminal Code of Ukraine by providing criminal liability for forced marriage. Forced marriage (meaning coercing a person to marry, to continue a forcible marriage, to enter into cohabitation without marriage, to continue cohabitation, or to move to a territory other than that in which they reside, regardless of citizenship) is punishable by arrest for a term of up to six months, by restriction of liberty for a term of up to three years, or by imprisonment for the same term. Article 126-1 supplemented the special part of the Criminal Code by providing criminal liability for domestic violence. Domestic violence (meaning intentional systematic physical, psychological, or economic violence against a spouse or ex-spouse or another person with whom an offender has had a family or close relationship) is punishable by community service of up to 150-240 hours, or arrest for up to six months, restriction of liberty for up to five years, or imprisonment for up to two years. A new chapter, “Restrictions,” established that, in the interests of domestic violence victims, the convicted person might be (i) banned from living with a person who suffered from domestic violence or (ii) restricted in communications with their child if the child was a victim or observer of domestic violence. In addition, these amendments provide criminal liability for failure to comply with restrictive measures, which is punishment with arrest for up to six months or restriction of liberty for up to two years. Finally, consent is valid if it is a person's exercise of free will, in consideration of attending circumstances.

У грудні 2017 року до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України були внесені зміни з метою закріплення положень Конвенції Ради Європи «Про запобігання насильству щодо жінок і домашньому насильству та боротьбу з ними» (Стамбульська конвенція), прийнятої у 2011 році. У результаті цих змін нові суспільно небезпечні діяння були криміналізовані. Наприклад, особливу частину Кримінального кодексу України доповнено статтею 151-2, яка передбачає кримінальну відповідальність за примушення до шлюбу. Примусовий шлюб (тобто примушування особи до вступу в шлюб або до продовження примусово укладеного шлюбу, або до вступу у співжиття без укладання шлюбу, або до продовження такого співжиття, або спонукання з цією метою особи до переміщення на територію іншої держави, ніж та, в якій вона проживає (там «проживає» означає постійне місце проживання в певному місці, не обов’язково пов’язане з громадянством) карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк. Також у 2017 році особливу частину Кримінального кодексу України було доповнено статтею 126-1, яка передбачає кримінальну відповідальність за домашнє насильство. Домашнє насильство (тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи) караються громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до двох років. Додано новий розділ «Обмежувальні заходи». Встановлено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, на засудженого можуть бути покладені такі обов'язки: заборона перебувати в спільному місці проживання з жертвою; обмеження спілкування з дитиною у разі вчинення насильства в сім'ї щодо дитини або в її присутності; крім того, ці зміни передбачають кримінальну відповідальність за невиконання обмежувальних заходів (покарання у вигляді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років). Примітка: Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.

Кримінальний кодекс України (стаття 300: Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію) (No. 2341-III) Criminal Code of Ukraine (Article 300) (2001)

Gender discrimination

The Criminal Code of Ukraine Article 300 prohibits the importation, manufacture or distribution of works that promulgate violence and cruelty, racial, national or religious intolerance and discrimination. Importation into Ukraine for sale or distribution purposes, or manufacture, storage, transportation or other movement for the same purposes, or sale or distribution of works (and also compelling others to participate in the creation of such works) that promulgate discrimination, among other things, are criminalized by Article 300. These dangerous culpable acts shall be punishable by a fine of 1,000-4,000 tax-free minimum incomes, or arrest for a term of up to six months, or restriction of liberty for a term of up to three years. Committing the same actions with regard to motion pictures and video films that promulgate discrimination, and also selling works that promulgate discrimination, to minors or distribution of such works among minors are as aggravating circumstances.

Ввезення в Україну творів, що пропагують, серед іншого, дискримінацію, з метою збуту чи розповсюдження або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією самою метою або їх збут чи розповсюдження (а також примушування до участі в їх створенні) криміналізовано статтею 300. Ці небезпечні винні дії караються штрафом від 1000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Ті самі дії щодо кіно- та відеопродукції, що пропагують дискримінацію, а також збут такої продукції неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують дискримінацію є кваліфікуючою ознакою цього злочину, що обтяжує покарання.

Виборчий кодекс України (Electoral Code of Ukraine (No.396-IX)) (2019)

Gender discrimination

The Electoral Code of Ukraine establishes the rights of citizens to participate in elections, and governs preparation and procedures for elections to state and local authorities. The Electoral Code establishes: any direct or indirect privileges or restrictions on the voting rights of Ukrainian citizens based on sex or other grounds are prohibited. The Code also established a gender quota, which requires that at least two of five candidates of electoral list of parties must be women (if the number of candidates is not a multiple of five, there is an alternate requirement for inclusion of candidates of different genders). A significant new measure of this legislation is the introduction of liability for the refusal of a party to register sufficient women candidates.

Виборчий кодекс України встановлює права громадян на участь у виборах, регулює підготовку та порядок проведення виборів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Виборчий кодекс встановлює, що будь-які прямі чи непрямі привілеї або обмеження виборчих прав громадян України за ознаками статті чи за іншими ознаками забороняються. Кодекс також встановив гендерну квоту, відповідно до якої принаймні двоє з п’яти кандидатів у виборчий список партій повинні бути жінками (якщо кількість кандидатів не кратна п’яти, існує альтернативна вимога щодо включення кандидатів різної статі). Суттєвим нововведенням цього законодавства є запровадження відповідальності за відмову партії зареєструвати достатню кількість жінок-кандидатів.

Про політичні партії в Україні (On the Political Parties in Ukraine (No. 2365-III)) (2001)

Gender discrimination

This act regulates the procedure of creation and operation of political parties. It requires a 30% gender quota for all party lists. (i.e., the minimum percentage of men and women in the list). It also entitled political parties to ideological, organizational, and material support for the creation of women's and other associations of citizens. If a political party violates citizens' equality based on their gender or other grounds, the authorized central body of the executive power should immediately file an administrative lawsuit requesting that the court ban the political party.

Закон регулює порядок створення та діяльності політичних партій. Цей закон встановив 30% гендерну квоту для всіх партійних списків (мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів). Закон України "Про політичні партії" надав політичним партіям право на ідейну, організаційну та матеріальну підтримку створення жіночих та інших об'єднань громадян. У разі вчинення політичною партією дій, що порушують рівноправність громадян за ознакою статі чи за іншими ознаками, уповноважений центральний орган виконавчої влади повинен невідкладно подати до суду адміністративний позов про заборону політичної партії.

Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні (On Principles of Preventing and Combating Discrimination in Ukraine (No. 5207-VI)) (2012)

Gender discrimination

The law's purpose is to ensure equal opportunities for the realization of human and civil rights and freedoms. The law defines “discrimination” as a situation in which an individual or a group of individuals suffers from the restriction of the recognition, exercise, or enjoyment of rights and freedoms in any form established in this Law based on sex or on other grounds (“particular grounds”), except for cases when such restriction has a legitimate, reasonably justified aim, which is achievable in an appropriate and necessary way. The Act defines the principles of non-discrimination in the legislation of Ukraine. In addition, the Act defines forms of discrimination, for example, direct, indirect, and otherwise. The Act provides that (i) all forms of discrimination are prohibited in Ukraine, (ii) all persons should have equal rights and freedoms as well as opportunities for their implementation, and establishes civil, administrative, and criminal liability for the violation of anti-discrimination legislation (including under the Act).

Метою закону є забезпечення рівних можливостей для реалізації прав та свобод людини і громадянина. Закон визначає поняття “дискримінація” як ситуацію, в якій особа чи група осіб зазнають обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, за ознакою статі або іншими ознаками (“певні ознаки”), крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Закон визначає принципи недискримінації в законодавстві України. Крім того, Закон визначає форми дискримінації, наприклад, пряму, непряму та інші. Закон передбачає, що (i) усі форми дискримінації в Україні заборонені, (ii) усі люди повинні мати рівні права і свободи, можливості їх реалізації, а також встановлює цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення антидискримінаційного законодавства (у тому числі, цей Закон).

Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (No. 2866-IV) (On Ensuring the Equal Rights and Opportunities for Women and Men) (2005)

Employment discrimination, Gender discrimination, Gender-based violence in general, Sexual harassment

The Equal Opportunities Act of Ukraine (the “Act”) provides the legal framework for men and women’s parity in all spheres of social life through providing legal support for equal rights and opportunities, removal of gender-based discrimination, and prevention of imbalance between women’s and men’s opportunities in implementing the rights granted to each of them by the Constitution and other laws. The Act defines “equal rights” as the absence of gender-based restrictions or privileges. The Act provides that government regulatory bodies must ensure equal rights for men and women in elections, civil service, employment and career, social security, entrepreneurial activity, and education. The Act prohibits gender-based violence (which is defined as “actions directed at persons through their sex, stereotyped widespread customs or traditions or actions that relate predominantly to persons of a determined sex and create physical, sexual, psychological or financial damage or suffering”) and sexual harassment (defined as "sexual actions of a verbal or physical nature, which may humiliate or insult the person who is dependent on the perpetrator for work, official, financial or other reasons"). Exceptions to the prohibition of gender discrimination include when restrictions or privileges have a legitimate, objectively justified goal achieved with appropriate and necessary methods. Violation of the Act can result in the issuance of a limitation order to temporarily restrict the rights of the offender and protect the rights of the victim, including prohibiting the offender from residing with the victim, approaching the victim within a certain distance, and restricting telephone calls or other communication with the victim.

Закон України «Про рівні можливості» («Закон») створює правові основи рівності чоловіків і жінок у всіх сферах суспільного життя шляхом правового забезпечення рівних прав і можливостей, усунення дискримінації за ознакою статі та запобігання дисбалансу між можливостями жінок та чоловіків у реалізації прав, наданих кожному з них Конституцією та іншими законами. Відповідно до Закону «рівність прав» означає відсутність обмежень або привілеїв за ознакою статі. Закон передбачає, що рівні права чоловіків і жінок забезпечуватимуться у виборчому процесі, державній службі, працевлаштуванні та кар’єрі, соціальному забезпеченні, підприємницькій діяльності та освіті. Рівність забезпечується через відповідні державні/регулюючі органи. Закон забороняє гендерне насильство (діяння, спрямовані проти осіб через їхню стать, або поширені в суспільстві звичаї чи традиції (стереотипні уявлення про соціальні функції (становище, обов’язки тощо) жінок і чоловіків), або діяння, що стосуються переважно осіб певної статі чи зачіпають їх непропорційно, які завдають фізичної, сексуальної, психологічної або економічної шкоди чи страждань, включаючи погрози таких дій, у публічному або приватному житті) та сексуальні домагання (дії сексуального характеру, виражені словесно (погрози, залякування, непристойні зауваження) або фізично (доторкання, поплескування), що принижують чи ображають осіб, які перебувають у відносинах трудового, службового, матеріального чи іншого підпорядкування). Винятки, в яких можлива законна неріівність: коли обмеження чи привілеї мають законну об’єктивно виправдану мету, методи досягнення якої є доцільними та необхідними. Порушення Закону тимчасового обмеження прав правопорушника (цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність згідно із законом) та захисту прав потерпілого, у тому числі заборони потерпілому проживати з потерпілим за місцем проживання, наближатися до потерпілого до певна дистанція та обмеження телефонних розмов чи іншого спілкування з жертвою.

Конституція України (No. 254к/96-ВР) (Constitution of Ukraine) (1996)

Employment discrimination, Forced and early marriage, Gender discrimination

Article 24 of Ukraine’s Constitution prohibits privileges and restrictions based on sex (and other grounds), and requires equal opportunities for women and men in socio-political and cultural activities, access to education, work and remuneration, and pension privileges. It also mandates special measures for labor protection, women’s health, and creating conditions enabling women to combine work and maternity. Article 51 provides that marriage is based on the free consent of a woman and a man. Each spouse has equal rights and responsibilities in marriage and family. Consent is valid if it is a person's exercise of free will, with consideration of attending circumstances.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що не може бути встановлено привілеїв чи обмежень за статтю чи за іншими ознаками, а також гарантується, що рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров'я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям. Статтею 51 встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов’язки у шлюбі та сім’ї. Примітка: Згода вважається добровільною, якщо вона є результатом вільного волевиявлення особи, з урахуванням супутніх обставин.

International Case Law

Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine) European Court of Human Rights (Європейський суд з прав людини) (2013)

Gender discrimination, International law

The applicant intended to change her patronymic (this term means a part of a personal name was traditionally derived from the name of the father of the person concerned) to disassociate herself from her biological father and associate herself more closely with her stepfather and half-brother. Despite the fact that the woman successfully changed her surname to the surname of her stepfather, she was not allowed to change her patronymic. The authorities' main argument was that new legislation prohibited such a change, which the applicant argued was an illegal and unjustified restriction of her rights. She appealed the decision to the local court, which concluded that the state authorities acted in accordance with the law, after which a change of a patronymic was only legally possible when the father of the person concerned had previously changed his forename. The appellate court and the Higher Administrative Court upheld the decision of the first-instance court. The woman appealed to the European Court of Human Rights (“ECtHR”), alleging that there was a violation of her right to private and family life under Article 8 of the Convention on Human Rights. The ECtHR drew attention to the fact that the Ukrainian legislation regulating change of a forename or surname was flexible, but did not provide sufficient reasons for the restrictions on changing the patronymic. Thus, the ECtHR held that authorities failed to comply with their obligations under Article 8 of the European Convention on Human Rights by denying her right to change the patronymic, which was an important aspect of woman`s private and family life. In the most recent version of the Civil Code, the right to change one`s patronymic is established without restriction.

Заявниця мала намір змінити своє по батькові (цей термін означає частину особистого імені, що традиційно походить від імені батька відповідної особи), щоб відмежуватися від свого біологічного батька та більш тісно пов’язати себе із вітчимом та неповнорідним братом. Незважаючи на те, що заявниця успішно змінила своє прізвище на прізвище свого вітчима, їй не дозволили змінити по батькові. Основним аргументом уповноважених осіб було те, що нове законодавство забороняло таку зміну, що, на думку заявниці, було незаконним та необґрунтованим обмеженням її права. Жінка оскаржила відмову до місцевого суду, який дійшов висновку, що державні органи діяли у відповідності до закону, який визначав, що зміна по батькові можлива тільки у тому випадку, коли батько такої особи попередньо змінив своє ім’я. Суди апеляційної інстанції та Вищий адміністративний суд залишили рішення суду першої інстанції без змін. Жінка звернулася до Європейського суду з прав людини (“ЄСПЛ”), стверджуючи, що мало місце порушення її права на приватне та сімейне життя відповідно до статті 8 Конвенції з прав людини. ЄСПЛ звернув увагу на те, що українське законодавство, яке регулювало зміну імені чи прізвища було гнучким, але не містило достатніх підстав для обмежень щодо зміни по батькові. Таким чином, ЄСПЛ постановив, що органи влади не виконали своїх зобов’язань за статтею 8 Європейської конвенції з прав людини, відмовивши їй у праві змінити по батькові, яке було важливим аспектом приватного та сімейного життя жінки. В останній редакції Цивільного кодексу право на зміну по батькові встановлено без обмежень.