Women and Justice: Keywords

Legislation

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми" № 417 2012 (Resolution 'On Approval of the Procedure for establishing the status of person affected by human trafficking') (2012)

Trafficking in persons

The Procedure defines the rules for determining the status of a victim of human trafficking based on relevant information. The document requires that a victim submit an application to establish status to their local state administration. The Procedure determines victims’ rights to receive shelter, medical, psychological, and other government assistance. If the application is approved, the victim of human trafficking is issued a certificate. The requirements for establishing the status are: (i) conclusion of an illegal agreement (for example, if a person (victim) was sold by agreement as goods by one person (seller) to another person (buyer)); (ii) recruitment, movement, concealment, transfer, or receipt of a person for the purpose of exploitation, including coercion, abduction, fraud, blackmail, material, or other dependence; (iii) the applicant’s supporting documents and materials affirm their eligibility. A person whose status has been established and who has received the relevant certificate has the right to receive one-time financial assistance in accordance with the Procedure. Also, victims will receive information about their rights and opportunities, set out in their own language, as well as compensation for moral and material damage at the expense of the persons who caused it. The status is granted for up to two years and can be extended. According to official statistics for 2021, the status of victims of human trafficking was established for 47 citizens, of whom 11 are women, 36 are men, and 1 is a child. The greatest number of persons suffered from labor exploitation. The main destination countries are Ukraine and the Russian Federation.

Порядок визначає правила визначення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, за відповідною інформацією. Документ передбачає, що потерпілий подає заяву про встановлення статусу до місцевої державної адміністрації. Порядок визначає права потерпілих на отримання притулку, медичної, психологічної та іншої державної допомоги. У разі задоволення заяви, потерпілому від торгівлі людьми видається довідка. Вимогами для встановлення статусу є: (I) укладення незаконної угоди (наприклад, якщо особа (потерпілий) була продана за домовленістю як товар однією особою (продавцем) іншій особі (покупцю)); (II) вербування, переміщення, приховування, передача або одержання особи з метою експлуатації, включаючи примус, викрадення, шахрайство, шантаж, матеріальну чи іншу залежність; (III) документи та матеріали, що зібрані під час проведення перевірки і підтверджують можливість встановлення статусу. Право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з Порядком має особа, статус якої встановлено та, яка отримала відповідну довідку. Також потерпілі отримають інформацію про свої права та можливості, викладену рідною мовою, а також відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її завдали. Статус надається на термін до двох років і може бути продовжений. Згідно з офіційною статистикою за 2021 рік статус постраждалих від торгівлі людьми встановлено 47 громадянам, з яких 11 жінок, 36 чоловіків, 1 дитина. Найбільша кількість осіб постраждала від трудової експлуатації. Основні країни призначення – Україна та Російська Федерація.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про притулок для осіб, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі" № 655 2018 (Re shelter for victims of domestic/gender-based violence) (2018)

Domestic and intimate partner violence

The Model Regulation defines that the main tasks of the shelter are to provide a place for a safe temporary 24-hour stay and comprehensive assistance (psychological, medical, informational, legal and other services) for victims of domestic violence and/or gender-based violence. Certain categories of persons have the right to be placed in a shelter: (i) adult victims of violence (on referral from the National Police of Ukraine, mobile brigade for social and psychological assistance to victims of domestic violence and/or gender-based violence, etc.); (ii) a person who has not reached the age of majority, but is (or was) in a registered marriage; (iii) a child together with their parent or other guardian. However, if a victim is in a state of alcohol or drug intoxication, has signs of mental diseases, infectious diseases of the skin and hair, tuberculosis, etc., they will not be admitted to the shelter. It is interesting that the address of the temporary shelter cannot be found on the Internet; it cannot be disclosed for the safety of those who are in shelter. Moreover, victims do not know the exact address (in practice, they come to the shelter with social service workers). Currently, the issue of the length of stay of the women, who are victims of violence in the shelter is problematic. According to the Model Regulation, people can stay in a shelter for up to three months or, in case of difficult life circumstances, up to six months. After three months, women very often return to their abusers. This can be explained by two main reasons: (i) during this period, not everyone finds the internal resources to restore and start an independent life; (ii) court hearing of divorce or division of property is quite lengthy in time. And very often after 90 days in the shelter, these women still have nowhere to go, except back 'to the family' (that's why 40% of women return to the shelter again).

Типовим положенням визначено, що основними завданнями притулку є забезпечення місця для безпечного тимчасового цілодобового перебування та надання комплексної допомоги (психологічні, медичні, інформаційні, юридичні та інші послуги) жертвам насильства в сім’ї та/або ґендерно зумовленого насильства. Право на влаштування до притулку мають певні категорії осіб: (I) повнолітні особи, які постраждали від насильства (за направленням Національної поліції України, мобільної бригади соціально-психологічної допомоги жертвам домашнього та/або ґендерно зумовленого насильства) тощо; (II) особа, яка не досягла повноліття, але перебуває (або перебувала) у зареєстрованому шлюбі; (III) дитина разом із батьками чи іншими опікунами. Проте, якщо потерпілі перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, має ознаки психічних захворювань, інфекційних захворювань шкіри та волосся, туберкульоз тощо, вони не допускаються до притулку. Цікаво, що в Інтернеті неможливо знайти адресу тимчасового притулку; його не можна розголошувати заради безпеки тих, хто перебуває в притулку. Крім того, постраждалі не знають точної адреси (на практиці вони приходять до притулку разом із працівниками соціальних служб). Наразі проблемним є питання щодо тривалості перебування у притулку жінок, які є жертвами насильства. Відповідно до Типового положення, люди можуть перебувати у притулку до трьох місяців, а у разі складних життєвих обставин – до шести місяців. Через три місяці жінки дуже часто повертаються до своїх кривдників. Це можна пояснити двома основними причинами: (I) у цей період не всі знаходять внутрішні ресурси для відновлення та початку самостійного життя; (II) судове засідання щодо розірвання шлюбу або поділу майна є досить тривалим у часі. І дуже часто після 90 днів у притулку цим жінкам все ще нікуди подітися, окрім як повертатись "до сім’ї" (тому 40% жінок повертаються до притулку знову).

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про мобільну бригаду соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі" № 654 2018 (2018)

Domestic and intimate partner violence

The Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine 'On Approval of the Model Regulation on the mobile brigade for social and psychological assistance to victims of domestic violence and/or gender-based violence' (No 654) of 2018 defines the basic principles of activity and organization of a mobile brigade of social and psychological assistance to victims of domestic violence and/or gender-based violence. The term “mobile brigade” means specialized support service. This Model Regulation was developed to implement the Law of Ukraine "On Preventing and Combating Domestic Violence," which established that among the entities taking measures in the field of prevention and combating domestic violence (except shelters, call centers for victims, etc.), there should be mobile brigades. The mobile brigade should include social workers, psychologists and a driver. It provides services by conducting professional consultations by telephone, visiting the place of residence (stay) of the victims or another place specified by them, specially allocated and equipped premises. Victims of domestic violence and/or gender-based violence can receive not only psychological help, but also clarification of their rights as victims (what services they can receive, namely medical, social, psychological, legal, etc.). If necessary, victims can be taken to crisis rooms or shelters. The mobile brigade can carry out its work unscheduled when it receives a notification about the commission of violence and the victim’s need for urgent assistance. The brigades are primarily financed at the expense of the local budget, and therefore there may be problems with the material and technical support for the brigade’s specialists (for example, lack of cars, phones, fuel, etc.), which may negatively affect the timeliness and quality of the brigade’s services.

Типове положення визначає основні принципи діяльності та організації мобільної бригади соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від насильства в сім’ї та/або ґендерно зумовленого насильства. Термін "мобільна бригада" означає спеціалізовану службу підтримки. Це Типове положення розроблено на виконання Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", яким встановлено, що серед суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству (крім притулків, кол-центрів для потерпілих тощо), мають бути мобільні бригади. Мобільна бригада складається із соціальних працівників, психологів та водія. Послуги надаються шляхом проведення фахових консультацій у телефонному режимі, виїздів за місцем проживання (перебування) потерпілих або іншого визначеного ними місця, спеціально відведених та обладнаних приміщеннях. Жертви домашнього та/або ґендерно зумовленого насильства можуть отримати не лише психологічну допомогу, а й роз’яснення їхніх прав як потерпілих (які послуги вони можуть отримати, а саме: медичні, соціальні, психологічні, юридичні тощо). У разі необхідності постраждалих можуть доставити до кризових кімнат або притулків. Мобільна бригада може здійснювати свою роботу позапланово при отриманні повідомлення про вчинення насильства та потребу потерпілого в терміновій допомозі. Бригади переважно фінансуються за рахунок місцевого бюджету, а тому можуть виникнути проблеми з матеріально-технічним забезпеченням спеціалістів бригади (наприклад, відсутність автомобілів, телефонів, палива тощо), що може негативно вплинути на своєчасність і якість послуг бригади.